Кадри: голод чи лікувальна дієта?


– Люди звільняються. А ті, хто приходять, просять на 30–50% більше за
працюючих на аналогічних посадах.

– Будемо підвищувати зарплату. Мінімум на 20%.

Ось такі репліки найчастіше чутно сьогодні від власників та керівників
підприємств. І всі вони погоджуються, що ці додаткові 20% до зарплатні якщо
не вбивають, то дуже калічать рентабельність бізнесу (у кого вона ще була
позитивною). Іншого виходу ніхто не бачить.

Але ніхто з капітанів бізнесу не говорить, що ця ситуація є наслідком
рішень, що були (або не були) ухвалені ні вчора-позавчора, а 2–3–5 років
тому. А вже тоді люди їхали за кордон на роботу, і експерти попереджали, як
це позначиться на зайнятості. Тим більше на тлі падаючої демографії. Все це
прояв довготермінової тенденції, тому і рішення, що відкоригують ситуацію,
спрацюють лише у довгостроковій перспективі.

«А що ж зараз робити?» – постає питання у кожного керівника. Таке питання
найкраще ілюструє пануючий підхід — «рішення зараз на зараз». І рішення з
цього питання є лінією, яка розділяє бізнеси з двома різними перспективами.
Для одних історія з кадрами — це голод, що переростатиме в голодомор. Інші
ж сьогодні переживають лікувальну дієту.

До першої групи потраплять бізнеси, де керівники заспокояться на підвищенні
зарплати. Друга група – це ті, що після підвищення зарплати не зупиняться,
а поставлять перед собою нові питання. Насамперед, зростання продуктивності
праці – найнадійнішого джерела росту оплати праці. А за цим відкривається
цілий простір для менеджерської творчості – від впровадження інструментів
«ощадливого виробництва» (Lean Production) до ощадливого соціального
захисту для працівників.

Отже вилікується той, хто зрозуміє, що післязавтрашнє виживання є наслідком
саме сьогоднішніх рішень. Так само як сьогоднішні проблеми – результат
позавчорашніх рішень, або їх відсутності.