Люди, якими ми управляємо, люди, які нами управляють. Частина 2.

Сподіваюсь, всі читали наш матеріал про конячку, яку наїзник не міг звернути зі звичайної для неї стежки. Тварина просто зупинялась, коли наїзник намагався смикати повідки у сторону. Конячка просто не розуміла, що від неї хочуть.

Те саме з більшістю працівників, що звикли робити свою роботу. Але ми давно вже у вихорі змін. То спад, то підйом, то криза. А то ще глибша криза. Однак криза – це не просто сигнал, а вимога щось змінювати.

Повертаючись до тої конячки, можна було б порадити підманювати ії в потрібну сторону жмутком сіна, або мірою вівса.

Приблизно так і з працівником, тільки не так вульгарно. Робота від людини вимагає суттєво більш осмисленого, творчого підходу ніж від конячки – водіння насідника.

Тож більш творчий підхід  потрібен і для вироблення мотиваторів працівників до змін, власне до підвищення своєї ефективності. Просте грошове підманювання працівників, по-перше виїдає кошти,  по-друге, якщо і дасть результат,  то зовсім не адекватний витратам.

Альтернатива у залученні, фактично втягуванні робітників у вирішення проблем бізнесу. Багато хто з керівників скаже, що він саме так і робить. Тільки от зусилля його схожі на те, якби наїзник або тягнув коня за вуздечку, або штовхав під круп, а то й шмагав його нагайкою.

Справжнє залучення виглядає не так, як звикла більшість керівників – зібрати підлеглих, оголосити їм про існуючу проблему і назвати своє рішення для неї. Оце й усе втягування. Зауваження підлеглих, очевидно, наштовхнуть на різкі відповіді керівника. А в душі цей керівник вважає підлеглих, що висловлюють зауваження, некомпетентними. Звідси його висновок – навіщо радитись з некомпетентними.

Це загальна схема. Можливо трохи згущені фарби. Однак загальна лінія саме така. Керівник вважає свої рішення вірними апріорі, а підлеглих такими, що просто не розуміють його задумок.

Насправді, підлеглі дійсно не розуміють їх.  По-перше, тому що вони інші. Всі люди різні і по-різному сприймають кожну ситуацію. Саме тому вони і висловлюють зауваження.

По-друге, підлеглі часто не розуміють керівника, тому що просто не володіють всією інформацією, а дуже часто і відповідними знаннями. І, до речі, це не дуже то їх вина.

Ми підійшли до справжнього залучення персоналу. Для цього наведу цікавий приклад.

Машинобудівне підприємство, що займається ремонтом автомобільних та тракторних двигунів. Працює близько 300 осіб. Керівник розпочав навчання працівників засадам економіки. Але в застосуванні до їх підприємства, навіть до їх робочих місць.

В результаті кожен працівник розуміє скільки він виробляє для підприємства і що має поліпшити на своєму робочому місці щоб виробляти більше. І це стосується як менеджерів так і виробничих робітників.

Такі поінформовані співробітники насправді не потребують ніяких спеціальних методів залучення. Вони все прекрасно розуміють і їм не потрібно нічого особливо роз’яснювати. Вони самі готові виробляти оптимальні рішення. Тобто керівнику вже немає необхідності їх заставляти впроваджувати його рішення. Робітники не тільки здатні виробити оптимальне рішення, а охоче його впроваджують в життя.